Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.05.2021 року у справі №7/7
Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №7/7
Постанова ВГСУ від 16.12.2014 року у справі №7/7

УХВАЛА

05 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 7/7

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Банаська О. О., Пєскова В. Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прогрес, ЛТД"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року

у справі №7/7

за заявою фізичної особи - підприємця Бової Людмили Павлівни,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2020 року заяву ТОВ
"Фірма "Прогрес, ЛТД" (вх.9828 від 10.09.2020 року) з врахуванням доповнення (вх. № 10508 від 23.09.2020 року), задоволено. Виправлено описку, допущену в п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Полтавської області від
05.02.2015 року по справі № 7/7, виклавши його в наступній редакції: "2.

Затвердити мирову угоду від 28.01.2015 року, укладену у справі № 7/7 про банкрутство фізичної особи-підприємця Бови Л. П. між кредиторами в особі голови комітету кредиторів АТРайффайзен Банк Аваль в особі начальника Управління проблемних кредитів Харківської обласної дирекції Марченко Олесі Павлівни, яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н. О. 4 грудня 2014 року та зареєстрованої в реєстрі за номером 4569, на підставі ч. 5 ст. 35 Закону № 2343 та рішення комітету кредиторів б/н від 29.01.2015 року та боржником - фізичною особою-підприємцем Бовою Людмилою Павлівною в особі ліквідатора Боровика Р. Л., який діє на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від
23.07.2013 р. у справі № 7/7 про наступне:" Виправлено описку, допущену в п. п.
3.2.4 резолютивної частини ухвали господарського суду Полтавської області від
05.02.2015 року по справі № 7/7, вказавши ідентифікаційний код та місцезнаходження кредитора2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Прогрес, ЛТД" (39622, Україна, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Героїв України, будинок 11,А, код ЄДРПОУ 13943298). Виправлено описку, допущену судом в резолютивній частині ухвали господарського суду Полтавської області від
05.02.2015 року по справі № 7/7, доповнивши її п. п. 5,6 наступного змісту: "5.

Ухвала набирає законної сили 05.02.2015 року. "6. Ухвала може бути пред'явлена Кредитором 2 Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Прогрес, ЛТД, код ЄДРПОУ 13943298 до виконання - до 10.05.2019 року."

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Бової Людмили Павлівни, задоволено. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19 листопада 2020 року у справі № 7/7 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фірма "Прогрес, ЛТД" (вх.9828 від 10 вересня 2020 року) з врахуванням доповнення (вх. № 10508 від 23 вересня 2020 року) про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 05 лютого 2015 року у справі № 7/7. Стягнуто з ТОВ "Фірма "Прогрес, ЛТД" на користь фізичної особи - підприємця Бової Людмили Павлівни витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2102,00 грн.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прогрес, ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року у справі №7/7, в якій просить суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від
19.01.2021 року у справі №916/661/20, провадження №12-55г20; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2020 року залишити без змін.

08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від
12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма " Прогрес, ЛТД" з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прогрес, ЛТД" не погоджується з постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року, якою ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2020 року у справі №7/7 про виправлення описки скасовано.

Оскільки, ані Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ані Кодексом України з процедур банкрутства не врегульоване питання виправлення описки, відтак підлягають застосуванню норми Господарського процесуального законодавства України.

Частиною 1 ст. 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції, зокрема, п.18 передбачено оскарження ухвали про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення.

Згідно з п. 2 частини 1 ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 2 частини 1 ст.287 ГПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення зазначена у п.18 частини 1 ст. 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає.

Відповідно до п.1 частини 1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прогрес, ЛТД" на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

У зв'язку з вищевикладеним, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прогрес, ЛТД" подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року, яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Полтавської області від
19.11.2020 року у справі №7/7, яка відповідно до вимог ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, у зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі, Суд не розглядає клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/661/20, провадження №12-55г20.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 293 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прогрес, ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року у справі №7/7.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Пєсков В. Г.